+375 (29) 686-92-32 - Джонни

+375 (29) 402-07-43 - Химик

+375 (29) 756-45-47 - Кэб 

E-mail

 

* * *

Світ великий, край просторий, та ніде прожити:
Славне військо Запорозьке хотять погубити.

Ой цариця загадала, а Грицько порадив,
Щоб зігнати запорожців та аж до Дунаю.

Вже на річці Базавлуці і москалі стали,
Ой вже Москаль Запорожжя кругом облягає.

А наш батько Калнишевський того не гадає,
А вже ж Москаль, а вже ж Москаль Січу обступає.

Васюринський козарлюга не п'є, не гуляє
Та свойого отамана рано пробуждає:

"Та встань, батьку-отамане, кличуть тебе люди,
Ой, як станеш ти на башти, Москаля не буде!"

А москалі не дрімали, запас обдирали,
А московськії старшини церкву грабували;

Та беруть срібло, та беруть злото, восковії свічі.
Ой заплакав пан кошовий з старшиною в Січі.

Невичерпні джерела пам'яті
Ой зайшов же пан кошовий та на круту гору:
"Не руйнуйте, люде добрі, хоч Божого дому!"

Запорожські отамани, як орли літали,
Свого батька кошового вірненько благали:

"Позволь, батьку-отамане, нам на башти стати,
Не одному генералу з плеч головку зняти,

Москва стане лагерями, а ми курінями,
Москва стане із штиками, а ми з кулаками,

Ой, щоб слава не пропала поміж козаками".
"Не дозволю, милі браття, вам на башти стати:
Однакове християнство - грішно вигубляти!"

А вже ж уступила одна дівізія та серед самої Січі!
Ой взяла ж вона січові гармати, всі козацькі здобичі.

Ой крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи серед церкви:
"Прибирайтесь, славні запорожці, так, як би ік смерті!"

Ой крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи на дзвіниці:
"Гей відкидайте, славні запорожці, списи та рушниці!"

Ой пливе щука з Кременчука, розбита із лука...
Ой тепер же нам, Калниш кошовий, з тобою розлука.

Ой пішли, пішли славні запорожці, та не пішки - дубами,
Ой, як оглянуться до славної Січі, умиваються сльозами.

***

Ой чого, чого запорожці
Та й смутні, невеселі стали?

Ой що обступили превражі драгуни
Та й усіма сторонами...

Ой обступили превражі драгуни
Усі степи та й усі плавні,

Пішли наші запорожці
Не з добра, а з печалі.

Ой, як утікали, то усе забирали
І з церков ікони,

Тільки покидали золотую збрую
Та вороні коні...

Ой пустилися наші запорожці
Через море дубами,

Ой, як оглянуться до Старої Січі,
Умиваються сльозами.

Ой ісходились та у кінець Дунаю
Та до купи лимани,

Бо там наших запорожців
Сорок тисяч проживали...

***

".. .Ой почали козаки думати та гадати,
Як би Москаля в шори убрати.

А далі до Текелі пристали,
Щоб дав білет і велів роботи шукати.

Ой рушили запорожці
До лями на заробітки,

Закивали п'ятами сіроми,
Тільки братцям дали звістки.

Текеля після хоч оглядився -
Запорожців поминай, як звали!

Ой, бідний, зажурився,
Що в шори його убрали".

***

Ой тепер наші славні запорожці
Та у великому жалю,

Що не знають кому покориться
І котрому царю.

Поклонилися б ми цьому Туркові,
Та що ж, коли не наша віра.

Поклонилися б Москальові,
Та москаль не приймає.

Ой кругом церкви Січової

Караули стали,
Пану-отцу Володимиру

Служити не дали.
Ой низом, низом, славні запорожці!
Та й до переправи.

Ой берить лодки й всі припаси
Та й ходимо далі.

5. (Зуйченко. - 1885. - С. 364).

Ой на Лиман-морі зашуміла хвиля,
Та стали чайки поринати,

А отець Володимир, піднявши хрест вгору,
Став Господа Бога благати:

"Ой пошли ти, Боже, запорожцям згоду
Від москалевої неволі втікати!

Як не твоя ж воля, підем всі у воду
Спасіння за гріхи прохати".

Аж ось гукнув батько отаман Свердило:
"Чого ж нам, дітки, журитися?

Билися ми з татарвою, билися і з ляхами,
То й хвилі не будем коритися.

Піднімайте ж стерна!
Нехай вона грає, стогне-заривае,
Козачу недолю з моря викликає,

А ми будем Богу молитися".
І, схиливши чуби до чесного хресту,

Козаченьки щиро молились.
Заяснилось море, крячки налетіли,

І хвилі доразу не стало.
Полетіли човни, мов птахи по вітру,
Шукати козачої волі.

***

Ой ішли наші славні запорожці та понад Богом-рікою,
Ой широкою, та глибокою, гей, та понад лиманами,

Ой вже наші славні запорожці у великому жалю:
Що не знали, кому поклониться, та котрому царю.

Ой поклонилися тому турецькому, а що під їм добре жити,
Тільки за одно недобре, що на свого брата бити.

Ой пише москаль листа до кошового: "Ой ідіть до нас жити;
Ой я дам землю та по-прежньому по Дністер границю".

Ой москалю, москалю, москалю: се ти хочеш обманіти;
Ой як підем в твою землю, то будеш лоби голити".

"Ой не бійтеся, славні запорожці, та цього нічого,
Ще ж я в свойому білому царстві не зрадив ніколи".

Закричала ластівонька, зі дна моря виринаючи;
Говорили запорожці, по Січі походжаючи:

"А що будем, брати, робити, а що будем починати?
А чи будемо на Русь іти, чи будемо з.турчином проживати?"

"За чим же нам на Русь іти? Вже нам, браття, з родиною
То й довіку не видатися!".

***

"...Ходім служити ми до турчина:
Турчин нас добре знає!

"Ти турецький царю, ти турецький царю,
Змилуйся над нами,

Прийми нас у свою землю курінями!"
"Ой рад же ж я, запорожці,

Вашу волю вчинити,
Коли ж все будете, славні запорожці,

Мені зміну робити!"
"Ми не будем, ти турецький царю,

Тобі зміни робити,
Бо нас присягає усіх сорок тисяч
Тобі вірно служити!"

***

Ой прийшли до Дунаю
Та й уголос гукнули,
Ой нап'яли паруса
Тай й за Дунай махнули.

Прийшли до Тураса
Та й вклонилися низько:

"Ой дай же нам землю
Та й коло границі близько".

"Як будете, хлопці,
Мені вірно служити,

То дам я вам землю
Та по-прежньому жити.

Дарую вам землю,
Ще й обидва лимани:

Ловіть, хлопці, рибу,
Справляйте жупани".

***

Ой повійте вітри та усе низовії

Та й на наші лодки та усе дубовії,
А на наші реї та усе кедровії,

На наші паруса та усе шовковії!

Ей зажурився сивий соколочок:

Ей бідна наша, наша головонько,

А що не у купі наші брати сіли.
Наші брати сіли та й пісні запіли.

Один у москаля, другий у турчина,
Третій у Мальтиза служить за одежу.

І той гірко плаче за польскую межу:

"Ой ти москаль, ой єретенний сину,
Запропастив Польщу, ще й нашу Вкраїну".

***

Ой негаразд, запорожці,
Негаразд вчинили:
Степ широкий, край веселий
Та й занепастили

Наступає чорна хмара
Ще й дощик із неба;

Зруйнували Запорожжя -
Колись буде треба.

Ой хоч гаразд, хоч негаразд,

Нічого робити:
Буде добре запорожцям
І під турком жити.

***

Спився козак, спився. Спився, спився- разгулявся.
Ёго кинь вороний дай на стайне застоявся.
Ёго кинь вороний дай на стайне застоявся.

Молода дивчина коза... козака любила.
Взяла коня в руки, дай по стайне поводыла.

Водыла, водыла, взяла... взяла загнуздала.
Шелкови поводя козакови в руки дала.
Шелкови поводя козакови в руки дала.

На ж(и)то би козаче ти по... ти поводя в руки,
Тай нэ роби коню межи нами розлуки.

Впився козак, впився. Впився, впився зажурився,
Вороному коню дай на гриву завалился.
Вороному коню дай на гриву завалился.

Ой коню, мий коню, коню, коню воронэнький,
Я ж тэбе запродав за Дунай бистренький.

За Дунай бистренький, за би... за биструю речку,
Молоди шинкарочци заа мёд, заа горилку.
Молоди шинкарочци заа мёд, заа горилку.

"Казаче Сэмэнэ, згадай, згадай ти за мэнэ,
Згадай ти за мэнэ, як я-а був у тэбэ.

Як я був у тэбе, тай ще… тай щей пид тобою,
Як мы утикали бистрою ричкою.
Як мы утикали бистрою ричкою.

Бистрою ричкою, чисти... чистими полями,
А й за нами турки з вострими шаблями.

Як я скочив, скочив, Дунай, Дунай пэрэскочыв
Дунай пэрэскочыв, копыца нэ вмочив.
Дунай пэрэскочыв, копыца нэ вмочив.

Копыца нэ вмочив, ни тво, ни твово мича
Ни твово мича не тебеж молодца.

***

Тай наплувала та черна хмара
Стал дождь накропать,
Ой та сбыралась бидна голота
До корчмы гулять.

Пылы мы водку, пылы наливку,
Щей мэд будэм пыть,
А хто з нас братцы будэ смэяться,
Того будэм быть.

Сыдить та дука, як зла годюка
Насмэхается,
Ой на ще, на ще бидна голота
Напувается.

Вына нэ вкрала, загорювала
Тай загуляла,
Вына нэ вкрала, загорювала
Тай загуляла.

Визьмем ту дуку, за чуб, за руку
Трэтий в шею бье,
Ой, нэ йди тута, вридна поскуда,
Гдэ голота пье.

Тай наплувала та черна хмара,
Стал дождь накропать,
Благослови нас пан атаманэ
Попыть, погулять.